Ви помічали, що варто людині позіхнути, як все навколо, немов по команді, починають робити те ж саме, навіть якщо ніяких причин для позіхання немає? Виявляється, позіхання справді заразливе. Вчені з'ясували, що людина несвідомо реагує не тільки на позіхання, але навіть і на написане на папері слово "позіхання"!
Найбільш схильні "заражатися" позіханням люди, у яких сильніше здатність до співпереживання. Люди, жорсткі за характером, і нездатні уявити себе на місці іншої людини, несприйнятливі до позіхання.
Відомо, що позіхання пов'язана з сонливістю і часто служить «прелюдією» сну. Але це не пояснює її величезною заразливості: адже вигляд сплячої людини не змушує нас ні позіхати, ні відчувати сонливість.
Згідно з однією з теорій, заразність позіхання пов'язана з тим, що люди колись жили зграями, як шимпанзе, і для них було важливо одночасно лягати спати. Так що позіхання служила і служить сигналом про те, що настав час сну. Сприймаючи позіхання сусіда як сигнал самому позіхнути, а потім і заснути, стадні тварини звикли спати разом, зігріваючи і оберігаючи один одного під час сну.
Заразливе позіхання також спостерігається і серед тварин: позіхання господарів заразлива для їх собак. Нічого дивного: адже собакам властива здатність розуміти й інші засоби вираження без слів: погляди і жести, у них сильно розвинене почуття співпереживання людині-господарю.
Якщо ви дочитали цю статтю до кінця і жодного разу не проґавили, то не варто думати, що ви виняток з правила. Насправді відсоток людей, які починають позіхати, коли це роблять інші, становить від 45 до 60% (шимпанзе реагують на позіхання людей лише у 33% випадків, а собаки - у 72%!)
