Рано-вранці по місту їхав тролейбус. Він тримався своїми довгими руками»-штангами за дроти, які простяглися над вулицею, і їхав. Дуже поспішав. Видно, боявся, як би люди не спізнилися із-за нього на роботу. Захотів, міг би навіть перегнати попутні автомобілі. Але тролейбус раз зупинявся - висадити одних пасажирів, взяти з собою інших - і тому від усіх відставав.
Раптом на його даху щось загриміло, відразу в кабіні водія залився дзвінок, і тролейбус завмер посеред дороги.
- Чому не їдемо? - захвилювалися пасажири, поглядаючи на годинник.
- Штанга з дроту зіскочила, - сказав водій. - Нічого, громадяни, не турбуйтеся, будь ласка, я швидко все налагоджу!
Він відкрив двері, вийшов на вулицю, відв'язав позаду машини мотузку, підтягнув нею відскочившу в бік «руку»-штангу тролейбуса, знову притис її до проводу, сів за кермо і поїхав далі.
До тролейбуса людей по вулицях міст возили великі карети, запряжені кіньми, - омнібуси ("омнібус" в перекладі означає "для всіх"). Потім для омнібусів стали прокладати рейки. Вийшла залізниця з кіньми - «конка». Пізніше замість конки придумали трамвай: під вагоном сховали електромотори, над рейками натягнули дроти, які подавали харчування до мотору. Тепер вагони рухали не коні, а електрика. Але трамвай сильно шумить, та й рейки коштують дорого. Тому придумали тролейбус. Тролейбус обходиться без рейок, але дроти потрібні все одно.
Адже сила, яка рухає тролейбус, так само як і трамвай, - це електрика. Тролейбус отримує електричної струм від проводів, які натягнуті над дорогами. А надходить струм від проводів до тролейбусу з допомогою двох рук - штанг. Тролейбус обов'язково повинен триматися обома руками»-штангами за дроти. Хоча б один провід відпустить - і ні з місця. У цьому він нічим не відрізняється від настільної лампи. Їй, щоб світити, теж потрібні два проводка: якщо один порветься, лампа згасне.
