Вода - один з найбільш сильних розчинників. Вона здатна розчинити і зруйнувати будь-яку гірську породу на поверхні землі. Потоки води, струмочки і краплі поступово руйнують граніт і камені, при цьому відбувається вилуговування з них легкорозчинних складових частин. Ні одна міцна порода не зможе протистояти руйнівному впливу води. Це процес довгий, але невідворотний. Солі, які вимиваються з гірських порід, надають морській воді гірко-солоний смак.
Але чому ж вода в морі солона, а в річках прісна?
На цей рахунок існує дві гіпотези.
Гіпотеза перша
Всі домішки, розчинені водою, зносяться струмками і річками в моря та океани. Річкова вода теж солона, тільки солей в ній в 70 разів менше, ніж у морській воді. Вода з океанів випаровується і знову повертається на землю у вигляді опадів, а розчинені солі залишаються в морях і океанах. Процес "поставки" солей у моря річками триває вже більше 2 млрд. років - час, достатній, щоб "засолити" весь Світовий океан.
Дельта річки Клуте в Новій Зеландії.
Тут Клуте поділяється на дві частини: Матау і Коау,
кожна з яких впадає в Тихий океан.
Морська вода містить у собі майже всі елементи, що існують в природі. В ній є магній, кальцій, сірка, бром, йод, фтор у невеликій кількості містяться мідь, нікель, олово, уран, кобальт, срібло і золото. Хіміки знайшли в морській воді близько 60 елементів. Але найбільше в морській воді міститься хлориду натрію, або кухонної солі, ось тому вона і солона.
На користь цієї гіпотези говорить той факт, що озера, які не мають стоку, - теж солоні.
Таким чином, виходить, що спочатку вода в океанах була менш солона, ніж зараз.
Але ця гіпотеза не пояснює відмінності в хімічному складі морської і річкової води: в морі переважають хлориди (солі соляної кислоти), а в річках - карбонати (солі вугільної кислоти).
Гіпотеза друга
Згідно цій гіпотезі, вода в океані була солоною спочатку, і виною тому зовсім не річки, а вулкани. Прихильники другої гіпотези вважають, що в період утворення земної кори, коли була дуже висока вулканічна активність, вулканічні гази, що містять пари хлору, брому та фтору, проливалися кислотними дощами. Таким чином, перші моря на Землі були... кислими. Вступаючи в хімічну реакцію з твердими породами (базальтом, гранітом), кисла вода океанів витягала з гірських порід лужні елементи - магній, калій, кальцій, натрій. Утворились солі, які нейтралізували морську воду - вона стала менш кислою.
По мірі зниження вулканічної активності атмосфера очищалася від вулканічних газів. Склад океанської води стабілізувався приблизно 500 млн. років тому - вона стала солоною.
Але куди ж зникають карбонати з річкової води, потрапляючи в Світовий океан? Їх використовують живі організми - для побудови раковин, скелетів і т. д. А ось хлоридів, які переважають в морській воді, вони уникають.
В даний час вчені зійшлися на тому, що обидві ці гіпотези мають право на існування, і не спростовують, а взаємно доповнюють один одного.
