Дикорослі чайні кущі і сьогодні можна знайти в горах Китаю. Як саме чоловік здогадався, що листя цієї рослини можна заварювати окропом для отримання смачного напою, тепер вже ніхто не дізнається. Але стародавні китайські писемні джерела свідчать, що 5 з гаком тисяч років тому дикий чай зуміли окультурити і стали вирощувати на плантаціях. Значить, вже тоді в Китаї пили чай.
Напій не тільки смачний, але й корисний і підбадьорливий. Перші європейці, які побували в Китаї в Середні століття, теж оцінили його по достоїнству. Однак китайці тримали в суворій таємниці як саме чайне рослина, так і спосіб обробки його листя. Зате готовий продукт у вигляді нарізаних і висушених «чаїнок» починаючи з XVI століття Китай став поставляти в Європу.
І все-таки якогось англійця, який жив у Китаї, вдалося вивідати, що це за рослина і як треба обробляти його листя. Ціною майже детективних хитрощів йому вдалося навіть роздобути насіння чаю.
Так англійці стали вирощувати чай в своїй колонії - Індії. Пізніше тут же виявилася індійська різновид дикорослого чаю. Вивчивши його властивості, англійські селекціонери не тільки окультурили його, отримавши знаменитий індійський чай, але і схрестили з китайським. Вийшов новий сорт стали вирощувати, в основному, на острові Цейлон (нині Шрі-Ланка). Тому він став називатися цейлонським чаєм.
У Росії чай відомий з XVII століття. Його завозили з Китаю, доставляючи караван ними дорогами через Монголію і Сибір. А про те, наскільки він став у нас популярний, можна судити хоча б з того факту, що для розпиття чаю спеціально був винайдений самовар.
