Все тепло наша планета отримує від Сонця. Так як наша Земля має форму кулі, то сонячні промені падають на її поверхню під різними кутами. Тому і на екваторі, і в тропіках, де вони досягають Землі самим найкоротшим шляхом, найгарячіше. По мірі просування до полюсів тепло убуває, оскільки промені сонця змушені проробляти крізь атмосферу більший шлях, та до того ж опромінювати велику площу. Тому повітря тут отримує менше тепла.
Якщо б вся земна атмосфера нагрівалася рівномірно, то повітря просто піднімався вгору, отримуючи тепло, і опускався, остигаючи. Але на екваторі значно тепліше, ніж у полярних зонах. У тропіках тепле повітря піднімається вгору і спрямовується до полюсів. Вже поблизу тридцятих широт частина цього повітря, охолоджуючись, опускається вниз і знову направляється до екватора, де тиск нижче. Так утворюються постійні вітри - пасати, які в Північній півкулі дмуть на північний схід, а в Південному - на південний схід. Назва вітру вказує напрямок, звідки він прийшов.
Інша частина екваторіального повітря продовжує вгорі свій шлях до полюсів. Так виникають західні вітри. Над полюсами холодне повітря опускається і знову направляється у тропіки. На самому екваторі зазвичай панує штиль.
На напрям вітрів впливає і обертання Землі із заходу на схід. Тому вітри з полярних зон по дорозі до екватора відхиляються в Північній півкулі праворуч, а в Південній - ліворуч.
