Понад 350 років тому італійський натураліст Торічеллі довів за допомогою винайденого ним ртутного барометра не тільки наявність в природі пустоти, але і те, що повітря має тиск. У запаяну на одному кінці скляну трубку він налив ртуть і, перевернувши її відкритим кінцем вниз, опустивши в посудину з ртуттю. Стовпчик ртуті під силою тяжіння частково опустився в трубці, але не до кінця, зберігши висоту 760 мм. Ця висота і була прийнята за еталон нормального атмосферного тиску. Діючі подібним чином ртутні барометри використовуються й донині.
Однак сьогодні частіше застосовується металевий (анероидный) барометр. Це тонкостінна металева коробочка, звідки викачано повітря. При збільшенні атмосферного тиску дно коробочки вдавлюється, при зменшенні вигинається. Зміна положення денця з допомогою важільного механізму передається стрілці, що хитається над циферблатом. Якщо показання барометра не змінюються, отже, і погода залишиться без змін. Коли ж тиск починає повільно падати, стрілка відхиляється, можна очікувати вітряну і дощову погоду, якщо це відбувається швидко, значить, насувається шторм або гроза. Якщо тиск швидко зростає, слід очікувати короткочасного поліпшення погоди, а якщо повільно, то незабаром настане стійка хороша погода.
Сьогодні у багатьох країнах одиницею атмосферного тиску прийнято вважати гектопаскапь. Один гектопаскаль (сто паскалів) відповідає одному миллибару - колишньої одиниці вимірювання тиску атмосфери. Тому цифри на шкалах барометрів не змінені. Якщо, наприклад, стрілка вказує 1000 мілібар, то метеорологи говорять про 1000 гектопаскалей.
Атмосферний тиск вимірюють барометром.
