Перша папір була завезена в країни Європи зі Сходу. Її винайшов у Китаї приблизно в 105 році Цай Лунь. Він знайшов спосіб робити папір з волокнистої внутрішньої частини кори шовковичного дерева. Китайці товкли кору у воді, щоб відокремити волокна, потім вони виливали цю суміш на підношення, на дні яких знаходилися довгі вузькі смужки бамбука. Коли вода стікала, м'які аркуші клали сушитися на рівну поверхню. Для цієї мети використовували бамбук і старі ганчірки. Так з кори виходила папір.
Торговці з Китаю подорожували далеко на північ і захід і прийшли в місто Самарканд. Там араби перейняли їхній секрет і привезли його в Іспанію. Відтіля мистецтво робити папір розійшлося по всьому світу.
Європейським вченим того часу прийшла в голову думка використовувати для виготовлення паперу льон і бавовняну тканину, адже ці матеріали також складаються з волокон, тільки довгих.
З ХІХ ст. папір виготовляється головним чином із деревини. Багато часу знадобилося для того, щоб людина навчилася робити папір, на якій зараз пишуть, друкують книжки й газети.
Папір (від італійського слова «bam-bagia» - бавовна) - матеріал переважно з рослинних волокон.
