Галина Галина - літературний псевдонім Глафіри Адольфовны Эйнерлинг (урожд. Мамошина; 1870-1942) - російської поетеси і беллетристки.
Народилася в сім'ї петербурзького вчителя Миколи Мамошина. Закінчила курс гімназії, служила чотири роки на телеграфі. Була одружена з письменником С. Гусєвим-Оренбурзьким.
Дебютувала в 1895 р. у журналі «Живописний огляд» і вважала себе «хрещеною дочкою» його редактора - А. Шеллера-Михайлова, дав їй псевдонім. З 1899 р. співпрацювала в «Російському багатстві», «Світі божому», «Освіта», «Життя» і в різних виданнях для дітей.
На початку свого творчого шляху Галина Галина відображала настрої, характерні для демократичних верств російського суспільства. За визнанням поетеси, величезний вплив справили на неї вірші й особистість народовольца поета-демократа П. Я. Якубовича-Мельшина. З громадянської лірики Галиною широку популярність отримало вірш «Ліс рубають, молодий, ніжно-зелений ліс...», написане на захист революційних студентів від поліцейського терору (віддачі у солдати 183 київських студентів). Воно з'явилося у пресі спочатку за кордоном, а потім перепечатывалось в російських соціал-демократичних виданнях, ходило в списках і придбало у той час велику популярність, часто звучить з естради, на студентських сходках і вечірках. Напередодні демонстрації 4 березня 1901 року, відбулася на Казанській площі в Петербурзі, поетеса публічно прочитала його в Спілці письменників у присутності Короленка, Горького, Маміна-Сибіряка, Блукача, за що в цьому ж році була вислана зі столиці.
Відгукнувшись на англо-бурську війну 1899-1902 рр. і висловлюючи співчуття жертвам імперіалістичної політики, Галина Галина написала цикл віршів про бурів. Вірш «Бур і його сини» («Трансваль, Трансваль, країна моя»), в усному ужитку кілька перероблене, став народною піснею: особливо часто звучала вона в дні першої російської революції 1905 року і в період громадянської війни.
Дуже щира поезія її майже вся присвячена весні, природі, боязкою любові. Значне місце в творах Галиною посідає інтимна лірика. Збірки віршів Галини Галиною «Вірші» (1902) та «Досвітні пісні» (1906), пофарбовані впливом Надсона та Якубовича, подією не стали: критика відзначала поряд з щирістю і музикальністю, витонченістю і легкістю її віршів їх одноманітність, «шаблонність розміру і рими» (Брюсов, 3. Гіппіус). Проте вірші Галини Галиною - невигадливі, мелодійні, легкі, прості по образів і мови, з нальотом сентиментальності були на початку XX століття в безлічі покладені на музику. На тексти Галиною писали романси Глієр, Рахманінов. Широко відомі романси С. В. Рахманінова на слова Галиною «Тут добре...», «Як мені боляче...» («Весняна ніч»), «У мого вікна...». Писали вірші Галиною музику М. Гнєсіних, А. Гречанінов, Б. Асафьев.
У 1905-1907 рр. Галина продовжувала публічно читати цивільні вірші. Згодом зайнялася перекладами (з Ібсена, Гамсуна та ін), писала для дітей. Широко відомо її дитячий вірш «Пісня мишок» («Тихіше, миші! Тихіше, миші!.. Кіт сидить на нашій даху»). Окремо надрукувала написані в стилі Андерсена «Казки» (1903 і 1908) і віршований переклад ібсенівської драми «Брандт» (1908).
Після революції 1917 року Галина Галина разом з чоловіком, письменником С. В. Гусєвим-Оренбурзьким, виїхала за кордон і відійшла від літератури. Померла в 1942 році. |
|
