|
Тільки стане над річкою
Тихо і тепло,
В яскравих бризках над хвилею
Взброшу я весло...
І помчуся чайкою дикої
Вдалину, в річкову тиша,
Там, де з сонної повитицею
Шепочеться очерет;
Де купави срібляться,
Віночки розкривши;
Де над берегом хиляться
Гілки старих верб;
Де зелений дід осокою
Тихо шелестить
І на самому дні глибоко
Вдень русалка спить...
1908 |
