|
Річки і поля холодом вкрилися,
Новорічним снігом по вуха вмилися.
І стоїть береза, і крутить завірюха,
Панциром морозу скута вона.
Думає береза, думає про те,
Як весною роси падали дощем,
Як у річки ясно сонечко пригріло
І з якою ласкою на неї дивилося.
І які були влітку вечора...
До ранку їй снилися літо і весна.
Вранці на світанку, в річку заглянувши,
Дивиться і не вірить - захопило дух.
Заграла іскрами в сонячному промінні,
Було видно здалеку, завидно зими.
Наче мить щастя і добра
Всім на диво створила зима. |
