|
Якщо хмари
Дивляться звисока
На сипкий
Океан піску,
Бачать нас
І дражняться, гудучи,
Не ділячись
І краплинкою дощу,
Отакої громадою
Дарма парять,
Ось що треба,
Діти кажуть.
Не стояти понуро, не мовчати
"Ідіть, хмари!" -
Закричати.
І руками замахать на них,
Ніби справді
Проганяєш їх.
Тут вони вже точно
Не підуть.
Тут вони навмисне
Не підуть.
Прогрохочут
- Що за розмова?
Любимо робити
Все наперекір -
І як хлине дощ
З висоти
На сухі трави і кущі,
Прямо в нірку,
Де полівки писк.
Спритно так -
На мак,
На тамариск.
На полынку тутешню -
Євшан,
І в улоговинку,
Де сидить фазан,
І туди, де ходить хитрий лис,
І куди ягнята розбрелися!
А звідки цей дощ?
З хмар!
Значить, ми
Знайдемо і до хмари ключ.
Приборкаємо
Непокірний норов.
Ну скажіть, хіба я не правий? |
