|
Річки і поля
Холодом вкрилися,
Новорічним снігом
По вуха вмилися.
І стоїть береза,
І крутить завірюха,
Панциром морозу
Скута вона.
Думає береза,
Думає про те,
Як весною роси
Падали дощем,
Як у річки ясно
Сонечко пригріло
І з якою ласкою
На неї дивилось.
І які були
Влітку вечора...
До ранку їй снилися
Літо і весна.
Вранці на світанку,
В річку заглянувши,
Дивиться і не вірить -
Захопило дух.
Заграла іскрами
В сонячному промінні,
Було видно здалеку,
Завидно зими.
Наче мить
Щастя і добра
Всім на подив
Створила зима. |
