За сім верст комара шукали, а він на носі.
Прислів'я
Років п'ятнадцять тому вийшла цікава книга: «Тварина населення Москви і Підмосков'я». Мова в ній і про птахів, і про жаб, і про шкідливих гризунів, і про комарів, звичайно. У величезному місті їм привільно - можна плодитися в московських ставках і річках площею близько 800 гектарів. Правда, в упорядкованих ставках центру такого не буває. Зате околиці, парки і мокрі підвали для кусючих тварюк благодать.
У Москві проживають комарі 29 видів. Більшість з них відноситься до роду аэдес. Найболючіше ж не кусаються чистопородні комарихи, а ніби дворняжки - помісь з трьох видів кулекс. На москвичів літаючі кровососки зазвичай роблять замах навесні (80% річного поголів'я). Влітку їх менше, а восени вони і зовсім рідкість. І якщо в серпні-вересні в квартирі зачинити комариху, можна розчавити останню могиканшу. Взагалі-то комарі в Москві жили ще до Юрія Долгорукова. У двадцятих або тридцятих роках нашого століття вони змушені були змиритися з асфальтно-бетонним центром.
На превеликий жаль, міські комарі не екзотика - вони п'ють кров жителів європейських столиць, сибіряков (правда, на Далекому Сході до городян вони поки не добралися). Восени 1974 року комарині хмари заполонили Ленінград. Про цю напасть писала «Правда» та спеціальні видання. Що сталося? Чому ленінградські комарі переплутали весну з осінню?
Професор А. С. Мончадский так пояснив те, що трапилося. Яєчка кусак чекали весни. А вона видалася суха-пресухая. Мокро стало лише під осінь. От комарі і переплутали пори року. Але в центрі міста людей мытарили кровопивці, настільки звикли до міського побуті, що спали цілий рік: розмножувалися в темних сирих підвалах, де і в мороз плюсова температура.
Першого кулекса-городянина в Ленінграді зловили в 1939 році (у Москві раніше). В 1965 році його виявили в Кирішах, а зараз він прописався в декількох містах Ленінградської області. Причому міцно прописався в Кирішах живе в підвалі кожного десятого будинку. Вважають, що комарі з Ленінграда на периферію виїжджають в автобусах і автомобілях. Їздять з комфортом, але життєстійкості їм не позичати - процвітають в задусі підземель, плодяться в немислимо брудної підвальній воді, в якій дикі родичі відразу б загинули.
Співробітник Ленінградської обласної санітарно-епідеміологічної станції П. Е. Золоте стурбований: «Выплодившиеся комарі проникають в житлові або виробничі приміщення і, володіючи високою кровососів активністю, сильно докучають людям. У деяких випадках чисельність нападаючих в зимовий період комарів була настільки високою, що вимагалося проведення екстрених заходів по їх знищенню». Уявляєте: взимку комарі мучать вас у приміщенні, на робочому місці!
На вулиці йде сніг, а в будинках - бій: підвали та сходові клітини посипають гексахлораном, поливають розчином хлорофосу. А скільки мороки з вузькими і низькими технічними підпіллями, де тягнуться труби заводських комунікацій! Але, на жаль, через рік все починається знову. Чи Не краще пустити стрілу в ахіллесову п'яту комарів - забрати у них можливість плодитися, висушити підвали?
В області це простіше, ніж у Ленінграді. Ленінград стоїть на низьке місці, і грунтові води лижуть фундаменти. Та й за трубами каналізації тут не дуже-то пильнували. Вибиті шибки, нещільно закриваються двері дозволяли комах літати під будинок і вибиратися назовні. Відкачування води і герметизація підземель дала непогані результати: в ленінградському підвалі на квадратному метрі води проживало в середньому 4840 личинок комарів, а через кілька років - 154.
Міських комах треба тримати в шорах, інакше вони нам покажуть, де раки зимують. Їх еволюція стрімка. Ось тільки одна риса: для диких комарів не годиться вода, в якій прали білизну, а для міських дарма весь каналізаційний коктейль. І найсумніше те, що, навіть наглухо закупоривши мокрі підвали, ми від них не позбудемося - комахи плодяться безкровним шляхом, не кусаючись. Кровопивці можуть роками чекати, коли відкриють двері. І вже відплатити борг сторицею.
Щоб підтвердити, що це не вигадка, пошлюся хоча б на роботу Ш. Р. Січинави. Він зібрав лялечок кулексов (піскунов) в забруднених органікою мокрих підвалах Сухумі. В лабораторії благополучно вивелися комарихи. Їх розділили на три частини. Перші пили тільки воду. Інші - цукровий сироп. Треті могли досхочу пити цыплячью кров. І що ж? Життєздатні яйця відклали всі, навіть ті, що пробавлялись чистою водою. Ймовірно, вони запасають білки запас, ще будучи личинками. Правда, особини, що мучили курчат, принесли вдвічі більше яєчок, ніж комарихи, що сиділи на воді. Але карколомний факт залишається фактом: кровопивці можуть обійтися водопроводом.
...Років тридцять тому кілька малярійних комарів забралися в літак, що летів з Африки до Бразилії. Там непрохані гості розплодилися. Для бразильців це обернулося горем: від епідемії малярії померло 12 тисяч осіб. У минулому й у нас лютувала малярія; за час спалаху 1923 року в РРФСР нею перехворіло понад десять мільйонів чоловік.
Не одній малярією загрожують комарихи - в їх арсеналі енцефаліт, туляремія, жовта лихоманка...
Ось слова доктора біологічних наук А. В. Гуцевич: «У слинних залозах одного комара може міститися стільки вірусу східно-американського енцефаліту, скільки потрібно для загибелі 100 000 білих мишей». А адже слинні залози комарихи - це крихітні трубочки, видимі тільки під мікроскопом.
...Влітку 1966 року я як кореспондент побував на Міжнародному конгресі з мікробіології. Про що тільки не йшлося в доповідях! І про синтез мікробами білків з нафти, і про вирощування тварин, в тілі яких зовсім немає мікроорганізмів, і про глобальні плани викорінення малярії... Було чому дивуватися. Було і чого злякатися. Наприклад, французькі дослідники повідомили, що в мушках-дрозофілах знайдений вірус, близький до вірусів сказу, і що цей вірус процвітає у комарином організмі. Не додасться до лих, причиняемым комарихами, і сказ? Варто лише напитися крові хворої лисиці або вовка, а в інший раз пообідати на людину...
Висновок з цього один: комарихи - паразити. Та ще які! Тому про них часто і пишуть у журналі «Паразитологія». І звичайно ж, з паразитами треба воювати. Про це і піде мова далі.
