Вже що-що, а щодо поїсти і послухати зайці мастаки. Зірвавши траву і прискорено працюючи щелепами, зайчик завдяки великим вухам дізнається про наближення татусі, матусі або недруга раніше, ніж побачить їх. В прославленому мультфільмі "Ну, постривай!" вовк не раз грубо хапав зайця за вуха. На жаль, з-за вух неприємності бувають не тільки на екрані. Так, у дощову погоду вуха потрібно підігнути, щоб у них не потрапила вода. Інакше захворієш. В дощ косому доводиться для з'ясування обстановки висовувати з трави голову, а це загрожує тим, що його можуть помітити вовки, лисиці, бродячі собаки...
В гарну ж погоду у моменти небезпеки, припавши до землі, звірятко ставить вуха вертикально і цим потужним слуховим перископом обстежує округу, сам залишаючись невидимим. (Порівняйте з лосем.) У спеку заєць цілісінький день ховається десь під кущиком. Завдяки вухам його не дуже мучить спрага, не треба потіти, щоб врятуватися від перегріву: зайве тепло йде через гарячі тонкі вушні раковини, де бурхливо пульсує кров. За підрахунками К. Шмідта-Нільсена у спеку вуха скидають у навколишнє середовище третину так званого метаболічного тепла, що утворюється всередині зайця при обміні речовин.
Будемо сподіватися, що в "Ну, постривай!" вовк не відірве зайця вуха. Інакше, згідно науці, доведеться знімати тільки зимові пригоди. Адже влітку безвухого зайця просто чекає тепловий удар. І не тому, що заячі вуха - відмінний холодильник, точно таким же пристроєм обзавівся не тільки його братик - кролик, але і звір, нічого спорідненого е зайцем не має,- сумчастий бандикут, що мешкає в Австралії? Його вуха, принаймні, зовні, копія заячих.
