|
Поставили трояндочки в банку,
Щоб пахли вони і цвіли,
І життя наше щоб прикрашали,
Але що-то зів'яли вони.
А викинути - теж мені шкода,
Така була краса!
Бордова, червона, строката...
А раптом винна спека?
І дивні думки приходять,
А може, ще розквітнуть?
Але, що вмирає в природі,
Назад вже не повернути.
А може, купити мені їх знову?
За довгі стебла нести
Бордову, червоне, строкате...
І знову захоплюватися в дорозі.
І пальцем їх оксамит помацати,
Закручені їх пелюстки.
Напевно, прекрасніше троянди
Квітів на землі не знайти! |
