|
Кличемо ми їх - проліски,
За книгами - сон-трава,
Зганяють думки снігові,
Проклюнувшись ледь,
Де - по-жовті крильця,
Де - світлий фіолет,
Як життєствердних
Апофеоз прийме...
І лащаться пушинками,
І ввижаються нам сном,
Входять у двері,
Відкриту колись Перуном *,
Узлісся сопок південні,
Опушенням - сон-травою -
Світ ніжно посміхається:
"Дивіться, я живий..."
|
* Квіти ці, за легендою, зросли на тому місці, де Перун (пізніше замінений Іллею-пророком) вдарив блискавкою в землю. Тому, до місця, де росте сон-трава, не може наблизитися ніяка нечиста сила. |
