|
З полів лине голос стада,
В кущах вільшанки дзвенять,
І з побелевших саду яблунь
Струмує солодкий аромат.
Квіти дивляться з тугою закоханої,
Безгрішно чисті, як весна,
Гублячи з пилом запашного цинамону
Плодів рум'яних насіння.
Сестра квітів, подруга троянди,
Очима в очі мені подивись,
Навей живлющі мрії
І в серці пісню зарони. |
