|
Обсипав ліс свої вершини,
Сад оголив своє чоло,
Дихнув вересень, і жоржини
Диханням ночі обпекло.
Але в подуві морозу
Між загиблими одна,
Лише ти одна, цариця троянда,
Благоуханна та пишна.
Зло жорстоким испытаньям
І злості згасаючого дня
Ти очертаньем і диханням
Весною веешь на мене. |
