|
З тихим вітром в розмові
Жито хвилюється, як море,
Неосяжне колом.
А на небі голубім
Сонце весело сіяє,
Все живе і ошивает
Золотим своїм вогнем.
Немов очі, межи
Очі дівчинки-немовляти -
Лагідно дивляться незабудки.
І серед колосків жита,
Де кружляють метелики
Так коники грають,
Погляд привітний кидають
Блакитні волошки. |
