|
Апостол Петро - зберігач раю,
У дозорі був, ключем граючи,
Від райських золотих воріт,
Уставши від денних турбот,
Випадково ключик впустив...
Ключ полетів світил...
І до нас на землю ворогів...
Помилка Павлу Бог простив...
Повернув ключі в рідне небо,
Але не була б творцем наш Бог,
Коли б на місці приземленья
Ключа він не створив творіння...
Квітка прекрасний він виплекав...
І «райським»* мудро охрестив.
|
* З середніх століть дійшла до нас
цікава оповідь
про походження примули.
Перебуваючи на варті біля воріт раю,
апостол Петро
впустив в'язку ключів
від царства небесного.
Падаючи від зірки до зірки, ключі долетіли
до нашої землі.
Впавши на землю, зв'язка ключів
глибоко увійшла в неї,
і з землі виросла жовта квітка,
схожий на ключі апостола.
Хоча ангел, посланий навздогін
за ключами, і повернув їх
апостолу Петру,
щороку навесні з їх відбитків
виростають квіти,
відкривають своїм цвітінням
прихід тепла і весни. |
|
