|
Гвоздика біла, в тобі печаль таїться
У сакральному вбрання, немов жриця,
Сама таємничої стоїш,
І здається зараз раптом воспаришь
І станеш відблиском сріблясто-білим.
На чорному тлі я тебе малюю крейдою.
Чергові відбуваються дива -
Ти відбиваєшся зіркою в небі. |
