|
Про перший конвалія! З-під снігу
Ти просиш сонячних променів;
Яка дівоча нега
В запашній чистоті твоїй!
Як перший промінь весняний ярок!
Які в ньому сходять сни!
Як ти привабливий, подарунок
Запалює весни!
Так діва в перший раз зітхає
Про неясно їй самій,-
І боязкий подих пахне
Надлишком життя молодої. |
