|
Кульбаба придорожній
Був, як сонце золотим,
Але відцвів і став схожим
На пухнастий білий дим.
Ти лети над теплим лугом
І над тихою річкою.
Буду я тобі, як другові,
Довго слідом махати рукою.
Ти неси на крилах вітру
Золоті насіння,
Щоб сонячним світанком
Повернулася до нас весна. |
