|
Ось так дерево в саду!
Очей ніяк не відведу.
У білій піні все листя,
Наче в милі голова,
У білій піні, в ніжній піні,
В пластівцях буйного цветенья.
Ось так дерево в саду!
Старше всіх воно в роду.
Розвернуло гілки вшир,
Немов плечі богатир.
Стовбур у зелених лишаях,
Бородавки на гілках,
І величезне дупло
Глибоко в пітьму пішло.
Може статися, що веде
Від дупла підземний хід?
Може, є там хто-небудь?
Добре б заглянути.
Взяв я палицю:
«Тук-тук-тук!
Покажися-но, хто ти, друг:
Може, заєць, може, пес,
Може, птах - довгий ніс,
Може, потвора-урод?»
А дупло у відповідь кричить:
«Сам урод!
Сам урод!»
Тут мені стало не до сміху.
Ну і голос, просто жах!
Хто нас дражнить?
Це відлуння
Чи справді хто-небудь?
1939
Переклад Я. Хелемського |
