Взагалі-то у тарганів на землі поважний вік. Їм близько трьохсот мільйонів років. У дуже далекому минулому вони звикли до тепла і вологому напівтемряви, що панував у стародавніх лісах. Тепер вологу і тепло дарує їм кухня. З півмороком теж немає ускладнень - вдень вони відпочивають в щілинах і виходять на промисел, коли господарі квартири гасять світло.
Найчастіше нам докучають прусаки - руді тварі сантиметрового зростання - і чорні (інакше східні) таргани, які вдвічі крупніше. (Чорний тарган не так вже й великий; в Південній Америці, наприклад, водиться тарган довжиною з палець.) Назви кухонних тарганів відображають географічні позиції, з яких вони почали наступ на світ. Коли чорний окупант з'явився в середній смузі Росії, достеменно невідомо. А про прусаках пишуть, ніби вони потрапили до нас у XVIII столітті після семирічної війни. В той час у тарганів була погана звичка ховатися під коміри і в речі завсідників харчевень. Цих причепливі суб'єктів мимоволі і принесли додому російські солдати, які воювали проти армій Фрідріха. Так це чи інакше, але раніше ні в Москві, ні в Петербурзі рудих тарганів не було.
Втім, в достовірності таких давніх свідоцтв можна переконатися зі слів якогось Танкера, який побував в XVI столітті в Москві. Було, виявляється, в Росії жахливе тварина на ім'я «каракан, яке не турбує господарів, але живцем заїдає гостей». Ось так. Не більше, не менше.
Як не дивно, тарганам на Русі жилося часом привільно - чутка наділила надокучливих нахлібників таємничими якостями. Запевняли, ніби поява в новій хаті чорних представників цього племені обіцяло багатство. Прусаки теж нібито приносили добро. А якщо комахи з дому побігли - буде пожежа.
