|
Виходить сонце з-за дахів -
І на моє ліжко
Сідає чиж,
Мій вірний чиж:
- Чив-чив,
Чого, чого ти спиш?
Чив-чив, пора вставати,
Чив-чив! -
І я вже не сплю,
Постіль стелю,
Чижа годую -
В годівницю сиплю коноплі.
А він клює,
Своє співає,
Мені прохолоджуватися не дає:
- Чив-чив,
Пий чай,
Чив-чив, пора,
Де ранець?
- За спиною! -
Бігом по сходах!
Ура!
Мій чиж летить за мною.
Я переходжу вулицю.
- Не квапся, - шепочу чижу. -
А ну, летимо,
Зелене світло! -
Хлопці нам кричать:
- Привіт! -
Ще хвилина до дзвінка.
Я кажу чижу:
- Поки!
Давай лети додому.
Він робить прощальний круг,
Мій вірний чиж,
Мій славний друже,
Приятель мій хоробрий.
Я часто думаю про нього,
І він, мабуть, сумує.
У велику переміну, вдень,
Я знаю, прилетить.
- Привіт, чив-чив,
Я тут, я живий,
Давно тебе шукаю! -
І я у відповідь йому: "Чив-чив!" -
Тихенько просвищу.
І на плече
Дозволю сісти,
Запитаю:
- Чого мовчиш?
Я радий,
Що ти на світі є,
Мій друг,
Мій вірний чиж!
|
