|
Григорій Пилипович Бойко (Грицько Бойко; 1923-1978) - радянський, український письменник, поет і перекладач, член Спілки письменників СРСР.
Народився Григорій Пилипович Бойко 5 вересня 1923 року в селі Оленівка Донецької області в родині службовця. Після закінчення сільської семирічки навчався в Оленівської рудникової школі, яка знаходилася досить далеко. Тож хлопцеві щодня доводилося вставати о четвертій ранку, кілька кілометрів йти пішки до станції, а звідти їхати робочим поїздом до школи. Але тяга до знань була сильнішою цих труднощів.
Після закінчення школи Григорій Бойко пішов на фронт захищати Батьківщину від німецьких фашистів. Служив рядовим кулеметного взводу, а потім офіцером-зв'язківцем. Брав участь у боях під Сталінградом, був поранений і контужений. Удостоєний бойових урядових нагород.
Після війни Григорій Бойко став студентом українського відділу літературного факультету Донецького педагогічного інституту. У 1949 році закінчив його з відзнакою. Кілька років працював в обласній газеті «Радянська Донеччина» та літературним консультантом Донецької філії Спілки письменників України.
Початком своєї літературної діяльності Р. Бойко вважав 1950 рік, коли в Донецькому обласному видавництві вийшов її перший збірник віршів «Моя Донеччина». Адресована вона була дорослим, а вже в наступному році вийшов у світло збірник його віршів для дітей «Будемо шахтарями». Відтоді поет не зраджував молодим читачам, повністю віддав їм тепло свого серця і свій неабиякий талант.
Григорія Бойка справедливо можна назвати неперевершеним майстром сміху в поезії для дітей. Він, як ніхто інший, вмів не просто розважити молодших читачів, але і теплим, добрим гумором дотепно і незлобливо показати самі недоліки дитячого характеру. Вередник, замазура, хвалько, брехун, ледар, базіка, невіглас, недотепа, боягуз, підлабузник, задавака, ябеда, простак, симулянт - от «знамениті» персонажі його чудових віршів і поем.
В інших творах він розповідав дітям про їх однолітків за кордоном: «Два хлопчики Сміти», «Славков гість», «Діти Чилі». Є серед написаного Григорієм Бойко і п'єси-казки: «Космічна подорож» і «Про Андрійкові і терпіння». Улюбленим жанром поета були також скоромовки та загадки. Вони змушують сміятися і думати, збуджують цікавість і увагу.
З захопленням Григорій Бойко працював для дошкільнят. Для них він написав коротенькі жарти та мініатюри. Вони не тільки забавляють малюка, але і несуть цікаві відомості про життя, природу, допомагають пізнавати навколишнє середовище.
Григорій Бойко був не тільки поетом-гумористом, але і поетом-перекладачем. Для українських дітей він переклав твори Маршака, Чуковського, А. Барто, С. Михалкова та інших поетів.
Відомий був Бойко і як поет-пісняр. Він написав понад 400 пісень, переважно для дітей. Відомі українські композитори А.Кос-Анатольський, А.філіпенко, Ю .Рожавская, А. Мясков поклали чимало його творів на музику. Великою популярністю користувалися його «Ніченька-чарівниченька» (композитор В. Поклада), «Вишневий цвіт» (композитор В .Верменич). Класикою стали створені ним з Аркадієм Філіпенко «На місточку» і «Соловей, щебечи!». Ці пісні записав з дитячим хором відомий у всьому світі співак з України Іван Семенович Козловський.
Помер Григорій Бойко 25 вересня 1978 року. Похований на міському кладовищі «Берківці».
|
|
