 Расул Гамзатович Гамзатов (1923-2003) - знаменитий аварський поет, письменник, публіцист, політичний діяч. Народний поет Дагестанської АРСР (1959). Герой Соціалістичної Праці (1974).
Народився 8 вересня 1923 року в селищі Цада Аварського району Дагестанської АРСР, в родині народного поета Дагестану, лауреата Держпремії СРСР, Гамзата Цадасы. Навчався в Аранинской середній школі і в Аварське педучилища, після закінчення якого працював учителем, помічником режисера Аварського Державного театру, завідувачем відділом і власним кореспондентом аварської газети «Більшовик гір», редактором аварских передач Дагестанського радіокомітету. У 1945-1950 рр. Расул Гамзатов навчався у Московському літературному інституті імені М. Горького. Після його закінчення Расула Гамзатова в 1951 році обрали Головою правління Спілки письменників Дагестану, де він працював аж до своєї смерті в листопаді 2003 року.
Расул Гамзатов почав писати вірші, коли йому було дев'ять років. Потім його вірші почали друкувати в республіканській аварської газеті «Більшовик гір» Перша книга віршів на аварське мовою вийшла у 1943 році. Йому було всього двадцять років, коли він став членом Спілки письменників СРСР. З тих пір на аварське та російською мовами, на багатьох мовах Дагестану, Кавказу і всього світу вийшли десятки поетичних, прозових і публіцистичних книг, такі як «В горах моє серце», «Високі зірки», «Бережіть друзів», «Журавлі», «Біля вогнища», «Письмена», «Остання ціна», «Сказання», «Колесо життя», «Про бурхливі дні Кавказу», «В полдневный жар», «Мій Дагестан», «Дві шалі», «Суди мене по кодексом любові», «Сонети» та багато інших, які отримали широку популярність у любителів поезії.
Вірші і поеми Расула Гамзатова переводили на російську мову такі майстри пера, як Ілля Сельвінський і Сергій Городецький, Семен Липкін і Юлія Нейман. Особливо плідно працювали з ним його друзі-поети: Наум Гребньов, Яків Козловський, Яків Хелемський, Володимир Солоухін, Олена Миколаївська, Роберт Рождественський, Андрій Вознесенський, Юнна Моріц, Марина Ахмедова та інші. Сам Расул Гамзатов перевів на аварська мова вірші і поеми Пушкіна, Лермонтова, Некрасова, Шевченка, Блока, Маяковського, Єсеніна, вірші поетів Пушкінської плеяди, арабського поета Абдул Азіз Ходжі і багатьох інших.
Багато вірші Расула Гамзатова стали піснями. Тісно працювали з Гамзатовим широко відомі в країні композитори: Ян Френкель, Оскар Фельцман, Полад Бюль-Бюль-огли, Раймонд Паулс, Юрій Антонов, Олександра Пахмутова, Готфрід Гасанов, Сергій Агабабов, Мурад Кажлаев, Ширвані Чала і багато інших.
Виконавцями цих пісень стали відомі співаки та артисти: Ганна Герман, Галина Вишневська, Муслім Магомаєв, Марк Бернес, Йосип Кобзон, Валерій Леонтьєв, Сергій Захаров, Софія Ротару, Рашид Бейбутов, Вахтанг Кікабідзе, Дмитро Гнатюк, Муї Гасанова, Магомед Омаров та інші. Вірші декламували такі відомі артисти, як Михайло Ульянов, Олександр Завадський, Яків Смоленський, Олександр Лазарєв та інші.
За видатні досягнення в галузі літератури Расул Гамзатов відзначений багатьма званнями та преміями Дагестану, Росії, Радянського Союзу і світу: народний поет Дагестану, Герой Соціалістичної праці, лауреат Ленінської премії, Лауреат Державних премій УРСР і СРСР, лауреат міжнародної премії «Кращий поет 20 століття», лауреат премії письменників Азії та Африки «Лотос», лауреат премій Джавахарлала Неру, Фірдоусі, Христо Ботева, а також премій імені Шолохова, Лермонтова, Фадєєва, Батырая, Махмуда, С. Стальського, Р. Цадасы та ін.
Расул Гамзатов обирався депутатом Верховної Ради Дагестанської АРСР, заступником Голови Верховної Ради ДАССР, депутатом і членом президії Верховної Ради СРСР, членом Дагестанського обкому КПРС. Кілька десятиліть був делегатом письменницьких з'їздів Дагестану, РРФСР і СРСР, членом Комітету Ленінської і Державної премій СРСР, членом правління Радянського Комітету захисту миру, заступником Голови Радянського Комітету солідарності народів Азії і Африки, членом редколегії журналів «Новий світ», «Дружба народів», газет «Літературна газета», «Літературна Росія» та інших газет і журналів. Мав ряд державних нагород: чотири ордени Леніна, орден Жовтневої революції, три ордени Трудового Червоного прапора, орден Дружби народів, орден «За заслуги перед Вітчизною» 3-го ступеня, орден Петра Великого, болгарський орден Кирила і Мефодія, багато медалі СРСР і Росії. 8 вересня 2003 року, в день 80-річчя поета за особливі заслуги перед вітчизною президент Росії Володимир Путін вручив йому найвищу нагороду країни - орден Святого апостола Андрія Первозванного.
За творами поета в Ленінградському театрі опери та балету поставлений балет «Горянка», в Петербурзькому великому театрі комедії здійснена постановка вистави «Мій Дагестан», на сцені аварського музичного драматичного театру ім. Р. Цадасы поставлені вистави «В горах моє серце», «Бережіть матерів», «Горянка» та ін. П'єса «Горянка» поставлена на сценах багатьох театрів колишнього СРСР.
3 листопада 2003 року зупинилося серце поета, похований в Махачкалі на цвинтарі біля підніжжя гори Тарки-Тау, поруч з могилою дружини Патимат.
|
|
