|
Цю казку ти прочитаєш
Тихо, тихо, тихо...
Жили-були сірий їжак
І його їжачиха.
Сірий їжак був дуже тихий
І їжачиха теж.
І дитина був у них -
Дуже тихий їжачок.
Всією сім'єю йдуть гуляти
Вночі вздовж доріжок
Їжак-батько, їжачиха-мати
І дитина-їжачок.
Уздовж глухих осінніх стежок
Ходять тихо: топ-топ-топ.
Спить давно народ лісовий.
Спить і звір і птах.
Але в темряві, в тиші нічній,
Двом вовкам не спиться.
Ось йдуть на пограбування
Тихим кроком вовки...
Почули їх єжи,
Підняли голки.
Стали круглими, як м'яч, -
Ні голів, ні ніжок.
Кажуть: - Головку сховай,
Съежься, милий їжачок!
Їжачок зіщулився, сторчма
Підняв сотню голок...
Завертівся вовк дзигою,
Заскавчав, застрибав.
Лапою - толк, зубами - клац,
А куснути боїться.
Відійшов, кульгаючи, вовк,
Підійшла вовчиця.
Крутить їжачка вона:
У нього колом спина.
Де ж шия, черево,
Ніс і обидва вуха?..
Почала вона катати
Кульку по дорозі.
А єжи - батько і мати -
Колють вовчі ноги.
У ежихи і їжака
Голки, як у ялинки.
Огризаючись і тремтячи,
Відступають вовки.
Шепочуть їжачку єжи:
- Ти не рухайся, лежи.
Ми вовкам не віримо.
Та й ти не вір їм!
Так би скоро не пішли
Геть вовки,
Так почувся далеко
Постріл з двостволки.
Пес загавкав і замовк...
Каже вовчиці вовк:
- Щось мені неможется.
Мені б теж зіщулитися.
Заховаю я, стара,
Ніс і хвіст під черево!
А вона йому у відповідь:
- Кинь пусті балачки!
У мене з тобою немає
Жодної голки.
Нас лісник візьме живцем.
Краще вчасно підемо!
І пішли, підібгавши хвости,
Вовк з волчицею в кущі.
В будинок лісовий повернуться їжак,
Їжак і їжачиха,
Якщо казку ти прочитаєш
Тихо,
Тихо,
Тихо... |
