|
А ближче до вечора бобер
Бобрятам м'якою лапою
Оченята сонні протер.
- Куди так рано, тато?
- Мені нині зяблик біля ставка
Співав пісеньку на гілці.
Ох, дайте згадати... от біда,
Забудькувата став я, дітки!
«Світи нам, сонечко, світи, місяченьку
Над річкою високо!
Деревну Кору налий
Тягучим солодким соком.
Нехай не любимо ми спеки,
Миліший нам прохолода,
Але чим зимою без кори
Прокормляться бобрята?..»
І справді, без кори
Не проживуть взимку бобри. |
