|
Забрала мишеняти кішка
І співає: - Не бійся, крихта.
Пограємо годину-інший
В кішки-мишки, дорогий!
Переляканий спросоння,
Відповідає їй мишеня:
- В кішки-мишки наша мати
Не веліла нам грати.
- Мур-мур-мур, - муркоче кішка, -
Пограй, дружок, трошки. -
А мишеня їй у відповідь:
- У мене полювання немає.
Пограв би я трошки,
Тільки, нехай, я буду кішкою.
Ти ж, кішка, хоч на годину
Пахвою будь на цей раз!
Засміялася кішка Мурка:
- Ах ти, димчаста шкурка!
Як тебе називати,
Мишці кішкою не бувати.
Каже мишеня Мурке:
- Ну, тоді зіграємо в піжмурки!
Зав'яжи очі хусткою
І лови мене потім.
Зав'язала кішка оченята,
Але дивиться з-під пов'язки,
Дасть мишеняті відбігти
І знову бідолаху - хвать!
Каже він хитрою кішці:
- У мене втомились ніжки,
Дай, будь ласка, трохи
Мені прилягти і відпочити.
- Добре, - сказала кішка, -
Відпочинь, куцоніжка,
Пограємо, а потім
Я тебе, голубчику, з'їм!
Кішці - сміх, мишеняті - горі...
Але він знайшов щілину в паркані.
Сам не знає, як проліз.
Був мишеня - так зник!
Вправо, вліво дивиться кішка:
- Мяу-мяу, де ти, крихітко? -
А мишеня їй у відповідь:
- Там, де був, мене вже немає!
Покотився він з пагорка,
Бачить: маленька норка.
У цій нірці жив звірятко
Довгий, вузький тхір.
Острозубый, зіркоокий,
Був він злодієм і пролазой
І, бувало, кожного дня
Крав курчат з сіл.
Ось прийшов тхір з полювання,
Гостя питає: - Хто ти?
Якщо потрапив в мою нору,
Пограй в мою гру!
- В кішки-мишки або в піжмурки?
Каже мишеня верткий.
- Ні, не в піжмурки. Ми, тхори,
Більше любимо "куточки".
- Що ж, зіграємо, але спочатку
Порахуємося, мабуть:
Я - звірятко,
І ти - звір,
Я - мишеня,
Ти - тхір,
Ти хитрий,
А я розумний,
Хто розумний,
Той вийшов геть!
- Стій! - кричить тхір мишеняті
І біжить за ним навздогін,
А мишеня - прямо в ліс
І під старий пень заліз.
Стали кликати мишеняти білки:
- Виходь грати в пальники!
- У мене, - він каже, -
Без гри спина горить!
В цей час по доріжці
Йшов звір страшніше кішки,
Був на щітку він схожий.
Це був, звичайно, їжак.
А назустріч йшла їжачиха
Вся в голках, як кравчиня.
Закричав мишеняті їжак:
- Від їжаків ти не підеш!
Ось іде моя господиня,
З нею у квача пограй-ка,
А зі мною - в чехарду.
Виходь мерщій - я чекаю!
А мишеня це чув,
Так подумав і не вийшов.
- Не хочу я в чехарду, -
На голки потраплю!
Довго чекали їжак з їжачихою,
А мишеня тихо-тихо
Стежкою поміж кущів
Прошмигнув - і був такий!
Добіг він до узлісся.
Чує - квакають жаби:
- Караул! Біда! Ква-ква!
До нас сюди летить сова!
Подивився мишеня: мчить
То кішка, чи то птах,
Вся ряба, дзьоб гачком,
Пір'я строкаті сторчма.
А очі горять, як миски, -
Вдвічі більше, ніж у кішки.
У мишеняти завмер дух.
Він забився під лопух.
А сова - все ближче, ближче,
А сова - все нижче, нижче
І кричить у тиші нічній:
- Пограй, друже, зі мною!
Пропищав мишеня: - хованки?
І пустився без оглядки,
Зник у скошеній траві.
Не знайти його сові.
До ранку сова шукала.
У грім бачити перестала.
Села, стара, на дуб
І очима луп та луп.
А мишеня вимив рильце
Без водиці і без мыльна
І пішов шукати свій будинок.
Де лишилися мати з батьком.
Йшов він, йшов, зійшов на гору
І внизу побачив норку.
То-то рада мишка-мати!
Ну мишеняти обіймати!
А сестрички й братики
З ним грають у мишки-мишки. |
