|
Чули ви про кицю - про милу мою?
Не любить мама кицю, а я її люблю!
Вона така чорна, а лапки - точно сніг,
Hy, всіх вона нарядно, і веселіше всіх!
Сказала мама кисоньке: "Лови y нас мишей!"
Мишенят не ловить кисонька, на що мишенята їй!
А приголубиш кицю, погладиш по спині -
Очі закриє кисонька і помурлычет мені!..
Очі відкриє кисонька, а я вже під столом!
Вона мяучит жалібно і бігає кругом.
В глечик загляне, в чашечку - куди я міг подітися?
Так зверху раптом звідкись до мене на шию скок!
А ніч настане темна - засну я поруч з нею.
Мишенят не ловить кисонька - на що мишенята їй!
Але ось одного разу з кицю біда скоїлася y нас -
Її на кухні з мишками застала мама раз!
Вона гуляла, стрибала, каталася шкереберть,
І з нею мишки весело кружилися рядком!..
Мама схопила кицю - ну чим я міг допомогти?!
І за ворота винесла, і викинула геть!..
І гірко-гірко плакав я, все кицю шкодував,
І навіть з новою конем грати не захотів...
І все не могла втішитися... Але що там чую я?!
Шкребеться у двері кисонька, затейница моя!
Тут стали обніматися ми вирушили з нею в танок,
А мама тільки глянула і не сварила нас!
Живе зі мною кисонька, затейница моя,
Хоч мама й не рада їй, так радий їй дуже я! |
