|
Діти вікна всім стукали,
Гучно радіючи зими:
- З першим снігом! Вітаємо!
Він вже летить до землі! -
Уздовж по вулиці лине
Пустотливий смішний народ.
А навздогін вітер в'ється.
Глядь, вже намів замет!
Біля паркану біля хати -
Лише зачерпни долонею! -
Свіжим горбком кошлатим
Сніг лежить...
- Гайда в сніжки! -
Розчервонілися, розігралися:
Регіт, галас, метушня і гамір.
Той, у якого кидали,
Сміх з образою поділяв.
Не щастить братика Ромі,
Мета ніяк не потрапить.
Мітить він сестричку Олю,
Але... обідати мати кличе.
Не встиг! Сніжки катає
І потайки суне в кишеню:
- Ось побачиш, закидаю,
Сядь-но будинку на диван! -
Стиснулися тонкі губенки:
- Що даремно я їх ліпив? -
Ледве плентався за сестричкою.
- Діти!.. Гей!.. Обід пропав! -
Після супу з грибами,
З запалі з жару пирогів
Рома був ще сумний
І поліз в кишеню пальто.
- Нема!.. Де мої сніжки?
Де чотири відразу?!
Їх ліпив, як пиріжки!
Хто в кишені лазив?
Ох, шкідлива ж до чого
Старша сестричка!
Хіба можна брати моє?! -
Обурився Ромка. -
Мало було їй сніжки
Від мене поховати,
Налила в кишеню води...
Розвела мені сльота! |
