|
Білокрилою птахом летить
Полем зимушка-зима.
У холоднечу виє злий вовчицею,
Підвивають їй вітру.
Ліс шумить, протяжно стогне:
Гілки у крижаній корі.
Вихором через поле жене
Сухостій до сніговій горі.
Хмари похмурі все нижче,
Замело у селі будинку.
Сутінки до ганку все ближче,
Світить бліда Місяць.
Б'ється ставня від віконця,
Сіни липкий сніг забив.
Холод над землею лине,
Пес у стодолі засумував.
Горобці зібралися в купку,
Туляться в щілинах горища.
Запізнілий подорожній мерзне:
До хати стежка не видно.
Імла вкрила ліс і хати,
Не вистачає всім тепла.
Від морозу як спасешся,
Якщо зима у двір прийшла?
А Місяць на небі світить
І на нас з тобою дивиться.
Таємниці все вона примітить,
Вітер злий вгамує... |
