|
Закружляло білою птицею
Матінка-завірюха.
Не проїхати, не пробитися,
У січні тепер.
То ридає, то регоче,
Вітер-хуліган,
Немов у будинок увірватися хоче,
Оселитися там.
На розлогих верхівках,
Ніби в хмарах,
Сніг пухову подушкою
Висне на гілках.
Ліс, закутаний світанком,
Спить зими зло.
Сняться сни про літо,
І йому тепло. |
