|
Мінливий місяць лютий -
Він любить весну, і зими йому шкода.
Він льдистою серпанком скло вранці затемнює,
А опівдні він яскраві сльози ронить.
І, мружачись крізь сонце дивиться він у замлевшую даль,
Усміхнено-сумний лютий.
Лежать на снігу, яскраво-сині тіні
Від чорних дерев, і, ставши на коліна,
Ледве чутно, він шепоче пробудные казки землі,
Над снігом пріє для тих,
хто під снігом в імлі.
І радість морозну зовнішня точить печаль
В оманливий місяць лютий... |
