|
Важко в таке повірити, хлопці, -
Сніг був кольоровим, а не білим колись.
Був смарагдовий, помаранчевий, червоний...
Але ніколи - сірий, чорний і брудний.
Ні, зроду не бувало в ті літа
Снігу холодного білого кольору.
Сніг був тепліше, сніг був добрішим,
Був не колючий - пухнастий, швидше.
І у нього навіть запах був ніжний,
Неповторний, особливий - сніжний.
Але з тієї пори багато років промайнуло.
Сніг злиняти. Немов крейда, він став білим.
Тільки від минулого нікуди подітися.
Знову блукаю я по вулицях дитинства.
Там я коли-то, чесне слово,
Сховав трохи снігу... кольорового. |
