|
Цілу ніч шукає вітер-нероба,
Що б зробити йому в понеділок?
То відриває шматок старої бляхи,
То грюкне дверима раз отак двісті.
Раптом пробігся по даху азартно
І на горище провалився раптово...
З виттям пронісся, як паровоз,
Через всі щілини себе він забрав!
Тут же щекою до віконця притулився,
Кватиркою грюкнув, трохи віддихався,
Сильно зітхнув і кудись помчав... |
