|
1
На руках виносили солдати дівчисько з бою.
Перед бурею дихала весною рідна земля.
Вся піхота її берегла, прикриваючи собою,
Так випадкова куля її випадково знайшла.
І поспішали солдати, поспішали, змінюючи один одного.
А за ними на заході вогненний шквал наростав
У плащ-наметі несли в медсанбат дорогу подругу,
І молодий сержант підійшов і тривожно шепотів:
Приспів:
«Ти протримайся, дівчинка, ти потерпи, люба,
Ти лише поглянь навколо, яка весна!
Ти потерпи, славна, ти протримайся!
Скоро вже, скоро закінчиться ця війна!»
2
Дні і ночі в боях. Матерям листи зрідка слали,
Милосердя жило в серцях їх, а обов'язок їх - в долі.
Не вважали врятованих, а просто рятували, рятували,
І в дощ, і в заметіль на собі, на собі, на собі!
Їм любити би ще, але вони не встигли полюбити,
Їм війни б не знати, та війна їх встигла знайти.
І несли на плечах своїх дівочих, тендітних шинелі,
Та ще автомат і шепотіли ще півдорозі:
Приспів:
«Ти протримайся, рідненький, ти потерпи, миленький,
Думаєш, славний мій, не страшна мені війна?
Ти потерпи, миленький, ти протримайся!
Скоро перемога, ти бачиш, яка весна?»
3
Ті, хто бачив чоловічі, скупі, важкі сльози,
Той, хто чув рыданье сильних відважних солдатів,
Той зрозуміє, що несуть, грохоча, нам воєнні грози,
Той зрозуміє тягар наших таких непомірних втрат!
За вікном у синьому небі сяяла весна безтурботно,
А вона тут у маренні, і очі їй туман застилав.
Старий лікар безнадійно мовчав поруч з дівчинкою ніжною,
І молодий сержант безнадійно шепотів....
Приспів:
«Ти протримайся, дівчинка, ти потерпи, люба,
Ти лише поглянь навколо, яка весна!
Життя переможе, юна, ти протримайся!
Будь же ти проклята усіма, війна!»
Будь же ти проклята усіма, війна!
|
