У ЗЕМЛЯНЦІ*

З початку Великої Вітчизняної війни журналіст і поет Олексій Сурков був військовим кореспондентом газети «Червоноармійська правда». Наприкінці осені 1941 року обороняла Істру 78-я стрілецька дивізія 16-ї армії отримала найменування 9-ї гвардійської, у зв'язку з чим Політуправління Західного фронту запросив кореспондентів Червоноармійської правди» висвітлити цю подію; серед інших поїхав і Бабаків. 27 листопада журналісти спочатку відвідали штаб дивізії, після чого вирушили на командний пункт 258-го (22-го гвардійського) стрілецького полку, що знаходився в селі Кашино.
Після прибуття виявилося, що командний пункт відрізаний від батальйонів наступаючої 10-ї танкової дивізії Німеччини, а до самої селі підходить піхота ворога. Почався обстріл з мінометів змусив офіцерів і журналістів засісти в бліндажі. Німці зайняли сусідні будинки. Тоді начальник штабу полку капітан В. К. Величкин поповз до будівель, закидаючи противника гранатами, що викликало ослаблення ворожого обстрілу і дало можливість піти на прорив. Благополучно подолавши мінне поле, всі відійшли до річки і переправилися через неї по тонкому льоду - під відновився мінометний обстріл - до села Ульяшино, в якій стояв батальйон.
Штабісти і кореспонденти були розміщені в землянці. Всі були дуже втомленими - настільки, що, за спогадами Суркова, начальник штабу Величкин, сівши є суп, після другої ложки заснув, так як не спав чотири дні. Інші влаштувалися біля грубки, хто почав грати на гармоні, щоб зняти напругу. Сурков став робити начерки для репортажу, але вийшли вірші.
Вночі він повернувся в Москву і в листі до дружини Софії Антонівні під заголовком «Тобі - сонечко моє!» написав згодом знамениті рядки. На наступний день лист було надіслано у місто Чистопіль, де сім'я Суркова перебувала в евакуації.
У лютому 1942 року В редакцію газети «Фронтова правда», де також почав працювати Сурков, зайшов композитор Костянтин Листів, шукав тексти для пісень. Сурков згадав про написаних віршах, оформив їх набіло і віддав музиканту, за власними словами, впевнений у тому, що нічого не вийде. Однак через тиждень Листів повернувся в редакцію і, взявши гітару у фотокореспондента Михайла Савіна, виконав нову пісню, назвавши її «В землянці». Присутні схвалили композицію, а ввечері Савін, попросивши текст, виконав пісню сам - мелодія запам'яталася з першого виконання.
Працював у «Фронтовій правді» письменник Євген Воробйов скопіював ноти і текст і разом з Михайлом Савіним приніс їх в редакції «Комсомольської правди». Там вони виконали пісню (Воробйов співав, а Савін акомпанував), вона сподобалася слухачам і була опублікована в номері газети від 25 березня 1942 року.
Незабаром пісня пішла по фронту. Її виконували солдати, фронтові творчі колективи, в тому числі вона увійшла до репертуару знаменитої Лідії Русланової. Під час війни в деяких виконаннях текст пісні виглядав зовсім по-іншому: після перших двох куплетів (без змін) слідували не два, а чотири. Було також кілька пісень-відповідей.
Однак влітку 1942 року на пісню був оголошений негласна заборона, так як кимось зверху рядка «до тебе мені дійти нелегко, а до смерті - чотири кроки» були розцінені як занепадницькі. У серпні були вилучені і майже повністю знищені грамплатівки із записом пісні у виконанні Лідії Русланової. Поетові рекомендували прибрати згадки про смерть - Сурков відмовився. Тоді Головне політичне управління наклало заборону на трансляцію пісні по фронтовому радіо і її виконання творчими колективами. Поет отримав від шести гвардійців-танкістів лист з таким проханням: «Напишіть ви для цих людей, що до смерті чотири тисячі англійських миль, а нам залиште так, як є, - адже ми знаємо, скільки кроків до неї, до смерті».
Незабаром на заборону були «закриті очі». Зрештою, пісня «В землянці» у виконанні Лідії Русланової прозвучала біля стін поваленого Рейхстагу і біля Бранденбурзьких воріт.
У повоєнні роки пісню виконували агітвзвод під управлінням А. Владимирцова, Єфрем Флакс, Леонід Утьосов, Ренат Ібрагімов, Алла Пугачова (бокс-сет 1996 року з 13 CD диск, 13 - «Пісні на „біс“»), Дмитро Маліков (альбом «Пианомания»), Михайло Гулько («Військовий альбом»), Дмитро Хворостовський (альбом «Пісні воєнних років»), Геннадій Бєлов, Євген Бєляєв, Володимир Трошин, Павло Кашин, «Грудень» (збірка «Ми перемогли!») та інші. Пісня звучить у фільмі «В бій ідуть одні „старики“» 1973 року, серіал «Апостол» 2008 року.
Створені різні переробки пісні, наприклад «сталінградський» варіант «В теплушці» 1946 року Володимира Нечаєва, альпіністський і студентський варіанти. «В землянці» перекладена на ряд іноземних мов.
Текст пісні був включений у фундаментальні збірники «500 перлин світової поезії», «Три століття російської поезії» і складену Євгеном Євтушенко антологію «Строфи століття».