ДОРОГА НА БЕРЛІН*

Історія пісні "Дорога на Берлін" вельми цікава. Спочатку поет Євген Долматовський написав вірш «Вулиці-дороги». Сталося це в тільки що звільненій від фашистів Гомелі. До цього наші війська вже звільнили Орел і Брянськ. Поет помітив цікаву особливість: остання вулиця, по якій проходили наші наступаючі війська, як би вказувала маршрут до наступного міста, який належить брати. В Орлі це була Брянська вулиця, в Брянську - Гомельська, У Гомелі - Мінська. "Коли після Курської битви наші війська почали стрімко просуватися на захід, назва вулиць, на яких вони проходили, залишаючи звільнені міста, раптом ставали символічними", - згадував поет.
Вірші були надруковані у фронтовій газеті "Червона армія". Пісню «Вулиці-дороги» солдати "взяли на озброєння" і заспівали в дивізіях і полицях, причому на різні мотиви, які самі підбирали армійські заспівувача. Долматовський відправив вірші в Москву Марку Фрадкину. Відповіді від композитора відразу не послідувало. І раптом через рік, вже в кінці війни, він почув по радіо голос Утьосова, виконуючого пісню начебто його, але не зовсім. У пісні якимось дивним чином з'явилося продовження. Вона кликала вже не на Мінськ, а на Берлін!
Виявляється, Марк Фрадкін все-таки написав музику до пісні. А текст дописав... Леонід Утьосов.
Зі спогадів Леоніда Утьосова:
"Одна біда - пісня скоро почала старіти. Адже закінчувалася вона закликом: "Вперед, на Мінськ!" А в липні 1944 року столиця Радянської Білорусії була вже звільнена. Радянські воїни йшли далі на захід, і я став додавати назви нових міст, взятих нашими військами: Брест, Львів, Люблін, Варшаву і так далі, закінчуючи словами "На Берлін!" Пісня знову стала злободенною". (Дмитрієв Ю. А. Леонід Утьосов. - М: Мистецтво, 1982, с. 156).
З цими поправками, які зробила сама життя, пісня дійсно призвела до Перемоги і з тих пір стала називатися «Дорога на Берлін».