|
В кущах біля замкненої на зиму дачі
Лежав безпритульний гумовий м'ячик.
Дірявий, потертий, зовсім невеликий -
Але з тонкою, вразливою і чутливою душею.
Зовсім Недавно був він кожному потрібен -
Нехай навіть на вулиці холод і калюжі.
«Де м'ячик?!» кричали хлопці з ранку.
Йому підходила будь-яка гра.
Свій бік малюкам підставляв він - не шкода!
З дівчатами він стрибав через скакалку.
І навіть веселий щеня сусідський
Побігати вулицями з м'ячиком міг.
Коли ж хлопців збиралося чимало
З ним разом грати, регочучи, вишибали,
Себе представляв він Футбольним М'ячем!
Години тренувань йому байдуже!
Тепер же під шаром будівельного пилу
Лежить біля паркану. Його тут забули.
І сняться йому різнокольорові сни.
І чекає-не дочекається він нової весни.
Як колись, над полем у мріях він літає!
А дірочку хто-небудь вже залатає... |
