|
У магазині хлопчик Вова
Побачив слона великого.
У слона боки тугі,
По боках два вуха,
З двох сторін по дві ноги
Підпирають черево.
Ніби шланг від пилососа,
Довгий хобот
Замість носа,
І з вітрини на хлопців
Очі хитрі дивляться.
-А! Хочу слона такого, -
Закричав негайно ж Вова.
Мама Вови каже:
- Магазин вже закритий.
І додала вона:
- Нема грошей на слона.
Вова погрожує кулаком
І ногою стукає у двері,
Вова на землю сідає.
- Не піду додому тепер.
Дай! Хочу! -
Ридає Вова. -
Дай! Купи! -
Ногами б'є.
Біля хлопчика такого
Збирається народ.
- А-а-а-а-а-а-а!
Слона!
І-і-і-і-і-і-і!
Купи!
Слон на Вову розсердився,
За склом заворушився.
За сорочок і трусам
Він зійшов з вітрини сам
І хлопчиська в ту ж мить
Підняв вгору за комір.
Вова дригає ногами
Над огромною натовпом,
Вова руки тягне до мами,
Вова проситься додому.
Слон відповів:
- Постривай,
На вітрині посидь,
І нехай вся вулиця
Н
а тебе милується.
Сам же я піду гуляти
В Олександрівському саду.
Поряд з рыжею мавпою
Вовка виставлений у вікні,
Ярлик пришитий до штанцях,
Прямо до лямки на спині.
Все тепер дивляться на Вову,
Кажуть все про нього:
"Хлопчик цей розбещений,
Він нічого не коштує". |
