|
Вітри хилять медунку
Стиглої озиминою гірчать...
В поле вигнали вовчицю
Разом з виводком вовченят.
По жарі трусить вовченя,
Незграбний, наче краб,
І коники спросоння
Шумно бризкає з-під лап.
Попереду - овечі стежки,
Сонце, трави та лісу,
Позаду - залізний тупіт
І людські
Голоси...
|
