|
Ні хмаринки немає на небосхилі,
Але крик петуший - бурі звістку,
І в далекому дзвін дзвонів
Наче сльози неба є.
Покриті слегшими травами,
Не зыблют колоса поля,
І, пересичена дощами,
Не вірить сонечку земля.
Під покрівлею вологою і розкритою
Сумно пусте життя.
Серпа з косою, давно відбитої,
В кутку тьмяніє лезо.
Кінець 1850-х |
