|
Воробейчік, воробей,
Щебечи веселіше!
Стрибай, маленький,
У проталинки!
Ти студеною зимою
Горював в лісовій глушині,
Знався з голодом,
З лютим холодом.
Але прийшла, світла, красна,
З божою милістю весна:
У горобчики
Будуть зернятка!
Як забрався в березняк
Жвавий заюшка-сіряк,
Звір усатенький,
Звір мохнатенький.
Вуха догори, скік та скок:
«Здрастуй, весняний мій лісок!
Пахне нирками
Так росточками...»
А лісок шумить у відповідь:
«З зовнішним святом, мій світ,
З ранку радісним,
З сонцем милостивих!
Я, лісок, тебе люблю,
Смачно, ситно нагодую:
Буде заюшке
Досхочу травушки!» |
