Все для дітей

КРИЛАТИЙ, ВОЛОХАТИЙ ТА ОЛІЙНИЙ
(в обробці В. В. Карнауховой)

На лісовій галявині, в тепленькій хатинці жили-були три братика: воробей крилатий, мишеня волохатий та блін олійний.

Воробей з поля прилетів, мишеня від кота дременув, млинець зі сковороди втік.

Жили вони, поживали, один одного не кривдили. Кожен свою роботу робив, допомагав іншому. Воробей їжу приносив з полів зерен, лісі грибів, з городу бобів. Мишеня дрова рубав, а млинець борщ та кашу варив.

Добре жили. Бувало, воробей з полювання вернеться, ключовою водою вмиється, сяде на лавку відпочивати. А миша дрова тягає, на стіл накриває, ложки фарбовані вважає. А блін біля печі - рум'ян та пишний - щи варить, крупною сіллю солить, кашу пробує.

Сядуть за стіл - не нахваляться. Горобець каже:

- Ех, щі так щі, боярські щі, як хороші так жирні!

А блін йому:

- А я, блін олійний, окунусь в горщик так вилізу - ось щі і жирні!

А горобець кашу їсть, похваливает:

- Ай каша, ну і каша - здатний гаряча!

А миша йому:

- А я дров навезу, дрібно нагрызу, піч набросаю, хвостиком разметаю - добре в печі вогонь горить - ось і гаряча!

- Та й я, - каже горобець, - не промах: зберу грибів, натащу бобів - ось ви і ситі!

Так вони жили, хвалили один одного, та й себе не кривдили.

Тільки раз задумався воробей.

«Я, - думає, - цілий день по лісу літаю, ніжки б'ю, крильця тріпаю, а як вони працюють? З ранку млинець на печі лежить - ніжиться, а тільки до вечора за обід береться. А миша з ранку дрова везе так гризе, а потім на піч залізе, на бік перевернеться, та й спить до обіду. А я з ранку до ночі на полюванні, на тяжкій роботі. Не бувати більше цього!»

Розсердився воробей - ніжками затопал, заплескав крилами і давай кричати:

- Завтра ж роботу поміняємо!

Ну, гаразд, добре. Блін да мишеня бачать, що робити нічого, на тому і порішили. На другий день вранці блін пішов на полювання, горобець - дрова рубати, а мишеня - обід варити.

От блін покотився в ліс. Котиться по доріжці і співає:

Стриб-скок,
Стриб-скок,
Я - олійний пліч,
На сметанці мешан,
На маслечко смаж!
Стриб-скок,
Стриб-скок,
Я - олійний пліч!

Біг, біг, а назустріч йому Лисиця Патрикеевна.

- Ти куди, блінок, біжиш-поспішаєш?

- На полювання.

- А яку ти, блінок, пісню співаєш?

Блін застрибав на місці та й заспівав:

Стриб-скок,
Стриб-скок,
Я - олійний пліч,
На сметанці мешан,
На маслечко смаж!
Стриб-скок,
Стриб-скок,
Я - олійний пліч!

- Добре співаєш, - каже Лисиця Патрикеевна, а сама ближче підбирається. - Так, кажеш, на сметані мешан?

А блін їй:

- На сметані та з цукром!

А лисиця йому:

- Стриб-скок, кажеш?

Та як стрибне та як фыркнет, так як схопить за олійний пліч - ам!

А блін кричить:

- Пусти мене, лисиця, в дрімучі ліси, за грибами, за бобами - на полювання!

А лисиця йому:

- Ні, я з'їм тебе, проковтну тебе, зі сметаною, з маслом так і з цукром!

Блін бився, бився, ледве від лисиці вирвався, - пліч в зубах залишив, - побіг додому!

А вдома-то що робиться!

Стала мишка щі варити: чого покладе, а щі все не жирні, не гарні, не маслі.

«Як, - думає, - блін щі варив? А, так він в горщик пірне та випливе, і стануть щі жирні!»

Взяла мишка так і кинулася в горщик. Обварилась, ошпарилась, ледве вискочила! Шубка повылезла, хвостик дрожмя тремтить. Сіла на лавку та сльози ллє.

А горобець дрова возив: навіз, натаскал та давай клювати, на дрібні тріски ламати. Клював, клював, дзьоб на бік своротил. Сів на призьбу і сльози ллє.

Прибіг блін до хати, бачить: сидить горобець на призьбі - дзьоб на бік, сльозами воробей заливається. Прибіг блін в хату - миша сидить на лавці, шубка у ній повылезла, хвостик дрожмя тремтить.

Як побачили, що у млинця півбока з'їдено, ще пущі заплакали.

Тут блін і каже:

- Так завжди буває, коли один киває на іншого, свою справу робити не хоче.

Тут воробей з сорому забився під лавку.

Ну, робити нічого, поплакали-погорювали, та й знову стали жити-поживати по-старому: воробей приносити їжу, миша дрова рубати, а млинець борщ та кашу варити.

Так вони живуть, пряники жують, медком запивають, нас з вами згадують.



  © 2014 Все для дітей