Жив-жив Кузьма сам-один у темному лісі. Ні скинути, ні одягти у нього нічого не було, а постлать - і не заводив.
Ось він поставив капкан. Вранці пішов подивитися - потрапила лисиця.
- Ну, лисицю тепер продам, гроші візьму, на те й одружитися буду.
Лисиця йому каже:
- Кузьма, відпусти мене, я тобі велике добро доспею, зроблю тебе Кузьмою Скоробогатым, тільки ти изжарь мені одну курочку з масличком - пожирніше.
Кузьма погодився. Засмажив курочку. Лисиця наїлася м'ясця, побігла в царські заповідні луки і стала на тих заповідних луках кататися.
- У-у-у! У царя була в гостях, чого хотіла - пила і їла, завтра кликали, знову піду.
Біжить вовк і питає:
- Чого, куме, катаєшся, гавкаєш?
- Як мені не кататися, не гавкати! У царя була в гостях, чого хотіла - пила і їла, завтра кликали, знову піду.
Вовк і просить:
- Лисанька, не зведеш мене до царя на обід?
- Стане цар із-за одного тебе турбуватися. Збирайтеся ви - сорок вовків, тоді поведу вас в гості до царя.
Вовк став бігати по лісі, вовків збирати. Зібрав сорок вовків, привів їх до лисиці, і лисиця повела їх до царя.
Прийшли до царя, лисиця забігла вперед і каже:
- Цар, добра людина Кузьма Скоробогатий кланяється тобі сорока вовками.
Цар зрадів, наказав всіх вовків загнати в огорожу, замкнути міцно й сам думає: "Багатий чоловік Кузьма!"
А лисиця побігла до Кузьми. Веліла засмажити ще одну курочку з масличком - пожирніше, пообідала ситно і пустилася на царські заповідні луки. Катається, валяється по заповідних лугах. Біжить ведмідь повз, побачив лисичку та й каже:
- Ек адже, проклята хвостомеля, як обтрескалась!
А лисиця йому:
- У-у-у! У царя була в гостях, чого хотіла - пила і їла, завтра кликали, знову піду.
Ведмідь став просити:
- Лисиця, не зведеш мене до царя на обід?
- Для одного тебе цар і турбуватися не захоче. Збери сорок чорних ведмедів - поведу вас в гості до царя.
Ведмідь побіг в дуброву, зібрав сорок чорних ведмедів, привів їх до лисиці, і лисиця привела їх до царя. Сама забігла вперед і каже:
- Цар, добра людина Кузьма Скоробогатий кланяється тобі сорока ведмедями.
Цар вельми тому зрадів, наказав загнати ведмедів і замкнути міцно. Сам думає: "Ось яка багата людина Кузьма!"
А лисиця знову прибігла до Кузьми. І звеліла смажити курочку з півником, з масличком - пожирніше. З'їв на здоров'я - і давай качатися в царських заповідних лісах.
Біжить повз соболь з куницею:
- Ач, лукава лисиця, де так жирно накушалась?
- У-у-у! У царя була в гостях, чого хотіла - пила і їла, завтра кликали, знову піду.
Соболь і куниця стали просити лисицю:
- Кумо, зводь нас до царя. Ми хоч подивимося, як бенкетують.
Лисиця їм каже:
- Зберіть сорок сороків соболів та куниць - поведу вас до царя.
Зігнали соболь і куниця сорок сороків соболів і куниць. Лисиця привела їх до царя, сама забігла вперед:
- Цар, добра людина Кузьма Скоробогатий кланяється тобі сорока сороками соболів та куниць.
Цар не може надивуватися багатства Кузьми Скоробогатова. Наказав цих звірів загнати, замкнути міцно.
"От, - думає, - біда, який багач Кузьма!"
На інший день лисиця знову вдається до царя:
- Цар, добра людина Кузьма Скоробогатий наказав тобі кланятися і просить відро з обручами - міряти срібні гроші. Свої відра у нього золотом зайняті.
Цар без відмови дав лисиці відро з обручами. Лисиця прибігла до Кузьми і веліла міряти відрами пісок, щоб висвітлити у відра бочок.
Як высветлило у відра бочок, лисиця заткнула за обруча скільки дрібних грошиків і понесла назад цареві.
Принесла і стала сватати у нього прекрасну царівну за Кузьму Скоробогатова.
Цар бачить - грошей багато у Кузьми: за обруча западали, він і не помітив. Цар не відмовляє, велить Кузьмі изготовиться і приїжджати.
Поїхав Кузьма до царя. А лисиця забігла вперед і намовила працівників підпиляти місток.
Кузьма тільки що в'їхав на місток - він разом з ним і впав у воду.
Лисиця стала кричати:
- Дуже! Пропав Кузьма Скоробогатий!
Цар почув і негайно послав людей перехопити Кузьму. Ось вони перехопили його, а лисиця кричить:
- Дуже! Треба Кузьмі одежину дати - яку краще.
Цар дав Кузьмі свою святкову одежу. Приїхав Кузьма до царя. А у царя ні пива варити, ні вина палити - все готово.
Обвінчався Кузьма з царівною і живе у царя тиждень, живе іншу.
- Ну, - каже цар, - поїдемо тепер, любий зять, до тебе в гості.
Кузьмі робити нічого, треба збиратися. Запрягли коней і поїхали. А лисиця подалася вперед. Бачить - пастухи стережуть стадо овець, вона їх
запитує:
- Пастухи, пастухи! Чиє стадо пасете?
- Змія Горинича.
- Розповідайте, що це стадо Кузьми Скоробогатова, а то їдуть цар Вогонь і цариця Молоньица: коли не скажете їм, що це стадо Кузьми Скоробогатова, вони вас усіх і з вівцями-то спалять і спалять!
Пастухи бачать, що справа неминучее, і обіцяли розповідати про Кузьму Скоробогатова, як лисиця навчила. А лисиця пустилася вперед. Бачить - інші пастухи стережуть корів.
- Пастухи, пастухи! Чиє стадо пасете?
- Змія Горинича.
- Розповідайте, що це стадо Кузьми Скоробогатова, а то їдуть цар Вогонь і цариця Молоньица: вони вас всіх з коровами спалять і спалять, коли станете поминати Змія Горинича!
Пастухи погодилися. Лисиця знову побігла вперед. Добігає до кінського табуна Змія Горинича, велить пастухам розповідати, що це табун Кузьми Скоробогатова.
- А то їдуть цар Вогонь да цариця Молоньица: вони всіх вас з кіньми спалять і спалять!
І ці пастухи погодилися. Лисиця біжить вперед. Вдається до Змія Горинича прямо в білокам'яні палати:
- Здрастуй, Змій Горинич!
- Що скажеш, лисанька?
- Ну, Змій Горинич, тепер тобі треба скоро-нашвидкуруч ховатися. Їде грізний цар Вогонь да цариця Молоньица, всі палять і палять. Стада твої з пастухами прижгли і спалили. Я не стала зволікати - пустилася до тобі сказати, що сама трохи від диму не задохлась.
Змій Горинич зажурився:
- Ах, лисанька, куди ж я подеваюсь?
- Є в твоєму саду старий заповідний дуб, середина вся повыгнила; біжи, поховали в дуплі поки цар Вогонь з царицею Молоньицей повз не
проїдуть.
Змій Горинич зі страху сховався в це дупло, як лисиця навчила.
Кузьма Скоробогатий собі їде та їде з царем так із дружиною-царівною. Доїжджають вони до овечого стада. Царівна питає:
- Пастушки, чиє стадо пасете?
- Кузьми Скоробогатова.
Цар того і радий:
- Ну, любий зять, багато ж у тебе овець!
Їдуть далі, доїжджають до коров'ячого стада.
- Пастушки, чиє стадо пасете?
- Кузьми Скоробогатова.
- Ну, любий зять, багато ж у тебе корів!
Їдуть вони далі; пастухи коней пасуть.
- Чий табун?
- Кузьми Скоробогатова.
- Ну, любий зятюшка, багато ж у тебе коней!
Ось приїхали до палацу Змія Горинича.
Лисиця зустрічає гостей, низько кланяється, вводить їх в палати білокам'яні, садить їх за столи дубові, за скатертини браные...
Стали вони бенкетувати, пити-їсти і веселитися. Бенкетують день, бенкетують інший, бенкетують вони тиждень. Лисиця і каже Кузьмі:
- Ну, Кузьма! Перестань гуляти - справу треба виправляти. Іди з царем в зелений сад; в тому саду стоїть старий дуб, а в дубі сидить Змій Горинич, він від вас сховався. Розстріляй дуб на дрібні частини.
Кузьма пішов з царем в зелений сад. Побачили вони старий заповідний дуб, і стали вони в той дуб стріляти. Тут Змія Горинича і смерть прийшла. Кузьма Скоробогатий став жити-поживати з дружиною-царівною в білокам'яних палатах і лисаньку всякий день пригощати курочкою.
