У деякому царстві, у деякій державі жив-був цар; у царя було три сини.
От діти і кажуть йому:
- Милостивий государ-батюшка! Благослови нас, ми поїдемо на полювання.
Батько благословив, і вони поїхали в різні сторони.
Молодший син їздив, їздив і заплутався; виїжджає на галявину, на галявині лежить палая коня, близько цій падали зібралося багато всяких звірів, птахів, гадів. Піднявся сокіл, прилетів до царевича, сів йому на плече і каже:
- Іван-царевич, розділи нам цю кінь; вона лежить тут тридцять три роки, а ми все сперечаємося, а як поділити не придумає.
Царевич зліз з свого доброго коня і розділив падаль: звірам - кістки, птахам - м'ясо, шкіра - гадам, а голова - мурашкам.
- Спасибі, Іван-царевич! - сказав сокіл. - За цю послугу ти можеш звертатися ясним соколом і мурахою всякий раз, як захочеш.
Іван-царевич вдарився об сиру землю, зробився соколом, піднявся й полетів у тридесяте держава; а того держави більше ніж наполовину втягнуло в кришталеву гору.
Прилетів прямо в палац, повернувся добрим молодцем і питає придворну варту:
- Не візьме ваш государ мене на службу до себе?
- Чому не взяти такого молодця?
Ось він вступив до того царя на службу й живе у нього тиждень, другу і третю.
Стала просити царівна:
- Государ мій батюшка! Дозволь мені з Іваном-царевичем на кришталевій горі погуляти.
Цар дозволив. Сіли вони на добрих коней і поїхали. Під'їжджають до кришталевій горі, раптом, звідки ні візьмися, вискочила золота коза.
Царевич погнав за нею; скакав, скакав, кози не добув, а вернувся назад - і царівни немає! Що робити? Як до царя на очі показатися?
Вбрався він таким стародавнім дідком, що і визнати не можна; прийшов у палац і каже цареві:
- Ваша величність! Найми мене стадо пасти.
- Добре, будь пастухом; коли прилетить змій про трьох головах - дай йому три корови, коли про шести головах - дай шість корів, а коли про дванадцяти головах - то відрахуй дванадцять корів.
Іван-царевич погнав череду по горах, по долах; раптом летить з озера змій про трьох головах:
- Ех, Іван-царевич, за яке ти діло взявся? Де б битися доброму молодцю, а він череду пасе! Ну-ка, - каже, - віджени мені трьох корів.
- Не жирно буде? - відповідає царевич. - Я сам у суточки їм по одній качечку, а ти трьох корів захотів... Ні тобі ні одного!
Змій розсердився і замість трьох захопив шість корів; Іван-царевич негайно обернувся ясним соколом, зняв у змія три голови і погнав череду додому.
- Що, дідусю, - питає цар, - прилітав чи триголовий змій, дав йому трьох корів?
- Ні, ваша високість, жодної не дав!
На інший день жене царевич стадо по горах, по долах; прилітає з озера змій про шести головах і вимагає шість корів.
- Ах ти, чудо-юдо обжорливое! Я сам в суточки їм по одній качечку, а ти чого захотів! Не дам тобі ні єдиної!
Змій розсердився, замість шести захопив дванадцять корів: а царевич звернувся ясним соколом, кинувся на змія і зняв у нього шість голів.
Пригнав додому стадо; цар і питає:
- Що, дідусю, чи прилітав шестиглавый змій, багато моє стадо поменшало?
- Прилітати-то прилітав, але нічого не взяв!
Пізно ввечері повернувся Іван-царевич мурашки і крізь малу тріщину заповз у кришталеву гору; дивиться - у кришталевій горі сидить царівна.
- Здрастуй, - каже Іван-царевич, - як ти сюди потрапила?
- Мене забрав змій про дванадцяти головах; живе він на батюшкином озері. У тому змії скриня таїться, у скрині - заєць, у зайці - качка, а в качці - яйце, в яєчку - насінина; коли ти вб'єш його так дістанеш це насіннячко, в ті пори можна кришталеву гору вапна і мене позбавити.
Іван-царевич виліз з тої гори, спорядився пастухом і погнав череду.
Раптом прилітає змій про дванадцяти головах:
- Ех, Іван-царевич! Не за своє ти справу взявся; чим би тобі, доброму молодцю, битися, а ти отару пасеш... Ну-ка відрахуй мені дванадцять корів!
- Жирно буде! Я сам в суточки їм по одній качечку, а ти чого захотів!
Почали вони битися, і чи довго, чи коротко билися - Іван-царевич переміг змія про дванадцяти головах, розрізав його тулуб і на правій стороні знайшов скриню; у скрині - заєць, у зайці - качка, а в качці - яйце, у яйці - насіннячко.
Взяв він насіннячко, запалив і підніс до кришталевої гори - гора скоро розтанула.
Іван-царевич вивів звідти царівну і привіз її до батька; батько зрадів і каже царевичу:
- Будь ти моїм зятем!
Тут їх і повінчали; на тій весілля і я був, мед-пиво пив, по бороді текло, в рот не попало.
