В деякому царстві жив багатий купець. Помер купець і залишив трьох синів на віці. Два старших кожен день ходили на полювання.
У свій час взяли вони з собою і молодшого брата, Івана, на полювання, завели його в дрімучий ліс і залишили там - з тим щоб всі батьківський маєток розділити між собою, а позбавити його спадщини.
Іван - купецький син довгий час блукав по лісі, їв ягоди та коріння; нарешті вибрався на рівнину і на тій рівнині побачив будинок.
Увійшов до кімнати, ходив, ходив - немає нікого, скрізь порожньо; тільки в одній кімнаті стіл накритий на три приладу, на тарілках лежать три хліба. Іван - купецький син відкусив від кожного по маленькому шматочку хліба і сховався за двері.
Раптом прилетів орел, вдарився об землю і став молодцем; за ним прилетів сокіл, за соколом воробей - вдарилися об землю і обернулися теж добрими молодцями. Сіли за стіл їсти.
- А хліб у нас почат! - каже орел.
- І то правда, - відповідає сокіл, - видно, хтось до нас в гості завітав.
Стали гостя шукати-викликати. Каже орел:
- Покажися-ка нам! Коли ти старий дідок - будеш нам рідний батечко, коли добрий молодець - будеш рідний брате, коли ти старенька - будеш мати рідна, а коли червона дівиця - назвемо тебе рідний сестрицею.
Іван - купецький син вийшов з-за дверей, вони його ласкаво прийняли й назвали своїм братиком. На інший день став орел просити Івана - купецького сина:
- Сослужи нам службу - сиди тут і рівно через рік в цей день, збери на стіл.
- Добре, - відповідає купецький син, - буде виконано.
Віддав йому орел ключі, дозволив скрізь ходити, на все дивитися, тільки одного ключа, що на стіні висів, брати не велів.
Після того звернулися добрі молодці птахами - орлом, соколом і горобцем - і полетіли.
Іван - купецький син ходив якось по двору і побачив у землі двері за міцним замком; захотілося туди заглянути, став ключі пробувати - ні один не доводиться; побіг до кімнати, зняв зі стіни заборонений ключ, відімкнув замок і відчинив двері.
У підземеллі богатирський кінь стоїть - у всьому вбранні, з обох боків сідла дві сумки привешены: в одній - золото, в іншій - самоцвітні камені.
Почав він коня гладити: богатирський кінь ударив його копитом у груди і вибив з підземелля на цілий сажень. Тому Іван - купецький син спав непробудно до того самого дня, у який повинні прилетіти його названі брати.
Як тільки прокинувся, він замкнув двері, ключ на старе місце повісив і накрив стіл на три приладу. Ось прилетіли орел, сокіл і воробей, вдарилися об землю і стали добрими молодцями, привіталися і сіли обідати.
На другий день почав просити Івана - купецького сина сокіл: сослужи-де службу ще один рік! Іван - купецький син погодився.
Брати відлетіли, а він знову пішов по двору, побачив у землі іншу двері, відімкнув її тим же ключем. У підземеллі богатирський кінь стоїть - у всьому вбранні, з обох боків сідла сумки причеплені: в одній - золото, в іншій - самоцвітні камені. Почав він коня прасувати; богатирський кінь ударив його копитом у груди і вибив з підземелля на цілий сажень. Тому Іван - купецький син спав непробудно стільки ж часу, як і раніше.
Прокинувся в той самий день, коли брати повинні прилетіти, замкнув двері, ключ на стіну повісив і приготував стіл.
Прилітають орел, сокіл і горобець; вдарилися об землю, привіталися і сіли обідати.
На другий день уранці почав воробей просити Івана - купецького сина: послужи-де службу ще один рік! Він погодився.
Брати звернулися птахами і полетіли. Іван - купецький син прожив цілий рік один-одинехонек і, коли настав визначений день, накрив стіл і дожидає братів.
Брати прилетіли, вдарилися об землю і стали добрими молодцями; вийшли, привіталися і пообідали.
Після обіду каже старший брат, орел:
- Спасибі тобі, купецький син, за твою службу; от тобі богатирський кінь - дарую зі всією сбруею, і з золотом, і з самоцвітними камінням.
Середній брат, сокіл, подарував йому іншого богатирського коня, а менший брат, горобець, - сорочку.
- Візьми, - каже, - цю сорочку куля не бере; коли одягнеш її, ніхто тебе не здолає!
Іван - купецький син одягнув ту сорочку, сів на богатирського коня і поїхав сватати за себе Олену Прекрасну; а про неї було по всьому світу оголошено: хто переможе Змія Горинича, через те їй заміж іти. Іван - купецький син напав на Змія Горинича, переміг його і вже збирався затиснути йому голову в дубовий пень, та Змій Горинич почав слізно благати-просити:
- Не бий мене до смерті, візьми до себе в служіння; буду тобі вірний слуга!
Іван - купецький син пожалів, взяв його з собою, привіз до Олени Прекрасної і трохи згодом одружився на ній, а Змія Горинича зробив кухарем. Раз поїхав купецький син на полювання, а Змій Горинич спокусив Олену Прекрасну і наказав їй розвідати, чого Іван - купецький син так мудрий і сильний. Змій Горинич зварив міцного зілля, а Олена Прекрасна напоїла тим зіллям свого чоловіка і стала випитувати:
- Скажи, Іван - купецький син, де твоя мудрість?
- На кухні, в вінику.
Олена Прекрасна взяла той віник, изукрасила різними квіточками і поклала на чільне місце. Іван - купецький син вернувся з полювання, побачив віник і питає:
- Навіщо це віник изукрасила?
- А потім, - каже Олена Прекрасна, - що в ньому твоя мудрість і сила ховаються.
- Ах, як же ти дурна! Хіба може моя сила і мудрість бути в вінику?
Олена Прекрасна знову напоїла його міцним зіллям і питає:
- Скажи, милий, де твоя мудрість?
- У бика на рогах.
Вона наказала вызолотить бику роги.
На другий день Іван - купецький син вернувся з полювання, побачив бика і питає:
- Що це значить? Навіщо позолочені роги?
- А потім, - відповідає Олена Прекрасна, - що тут твоя сила і мудрість ховаються.
- Ах, як же ти дурна! Хіба може моя сила і мудрість бути в рогах?
Олена Прекрасна напоїла чоловіка міцним зіллям і знову стала його випитувати:
- Скажи, милий, де твоя мудрість, де твоя сила?
Іван - купецький син і видав їй таємницю:
- Моя сила і мудрість ось в цій сорочці.
Після того заснув.
Олена Прекрасна зняла з нього сорочку, а самого порубала на дрібні шматки і наказала викинути в чисте поле, а сама стала жити з Змієм Гориничем. Три доби лежало тіло Івана - купецького сина по чисту полю розкидано; уже злетілись круки клювати. На ту пору пролітали повз орел, сокіл і воробей, побачили мертвого брата.
Сокіл кинувся вниз, зловив вороненка і сказав старому ворону:
- Принеси швидше мертвої і живої води.
Орел, сокіл і горобець склали тіло Івана - купецького сина, спрыснули спершу мертвою водою, а потім живою. Іван - купецький син встав, подякував їх, вони дали йому золотий перстень. Тільки Іван - купецький син надів перстень на руку, як негайно повернувся конем і побіг на двір Олени Прекрасної.
Змій Горинич впізнав його, наказав зловити цього коня, поставити до стайні і на другий день вранці відрубати йому голову.
При Олені Прекрасної була служниця; шкода їй стало такого славного коня, пішла до стайні, сама гірко плаче й примовляє:
- Ах, бідний кінь, тебе завтра стратити будуть.
Провещал їй кінь людським голосом:
- Приходь завтра, червона дівиця, на місце страти, і як бризне кров моя додолу, заступи її своєю ножкою; після збери цю кров разом з землею і розкидай кругом палацу.
Вранці повели коня стратити; відрубали йому голову, кров бризнула червона дівиця заступила її своєю ножкою, а після зібрала з землею і розкидала кругом палацу; в той же день зросли кругом палацу славні садові дерева.
Змій Горинич віддав наказ вирубати ці дерева і спалити все до єдиного.
Служниця заплакала і пішла в сад в останній раз погуляти-помилуватися. Віщувало їй одне дерево людським голосом:
- Послухай, червона дівиця! Як стануть сад рубати, ти візьми одну щепочку і кинь в озеро.
Вона так і зробила, кинула щепочку в озеро - щепочка звернулася золотим селезнем і попливла по воді.
Прийшов на те озеро Змій Горинич - надумався пополювати, - побачив золотого селезня. "Дай, - думає, - живцем піймаю!"
Зняв з себе чудову сорочку, що Івану - купецького сина воробей подарував, і кинувся в озеро. А селезень все далі, далі, завів Змія Горинича вглиб, пурхнув - і на берег, повернувся добрим молодцем, надів сорочку і вбив змія.
Після того прийшов Іван - купецький син у палац, Олену Прекрасну прогнав, а на її служниці одружився і став з нею жити-поживати, добра наживати.
